Зараз мало кого здивують посади менеджера по щастю та Chief Happiness Officer — директора по щастю.
Компанії регулярно замовляють тренінги по щастю для співробітників протягом останніх 3-5 років.
Навички щастя незабаром стануть невіддільною частиною джентльменського набору soft skills.
Бізнес насичується культурою щастя. На перший погляд, це прекрасно.
Але, як і у будь-якого хайпу, у нинішнього культу щастя є зворотний бік. Багато прихильників позитивного мислення та культури всеосяжного щастя закликають думати тільки про хороше, прагнути уникати негативних емоцій і відчувати тотальний оптимізм.
Це призводить до прямо протилежних наслідків:
У той час як відчуття щастя органічно приходить саме по собі, коли ми займаємося улюбленою справою, спілкуємося з дорогими людьми, подорожуємо, мріємо … кожен може доповнити свій список.
Якщо щастя не перетворювати на самоціль, то воно буде з нами частіше, природніше та легше.
Це як оргазм в сексі: чим більше ми про це думаємо, тим складніше приходить цей очікуваний момент😊. А віддавшись імпровізації та задоволенню від процесу, ми отримуємо бажані враження.
І тоді чудовою метою може бути не «стати щасливим/щасливою», а знайти собі справу до душі, близьких людей та важливі сенси.
Це зображається у відомій моделі факторів щастя Мартіна Селігмана PERMA.
Пізніше він назвав її моделлю факторів суб’єктивного добробуту, що, на мій погляд, краще зображає сенс та зменшує пафос: займатися тим, що надає відчуття добробуту в житті. І у підсумку будеш щасливим!
Модель об’єднує 5 факторів, наявність яких впливає на наш добробут:
P — Positive emotions Позитивні емоції
E — Engagement Залученість, потік, залучення до діяльності
R — Relationships Стосунки, взаємовідносини
M — Meanings Сенс у тому що робиш
A — Achievements Досягнення
Назви факторів говорять самі за себе та перегукуються з даними досліджень з нейрофізіології, що розповідають про вплив гормонів та нейромедіаторів на відчуття щастя.
Ми успадкували мозок від тих предків що вижили. І в цьому сенсі кожен має «внутрішню мавпу»? Точніше, ту частину мозку, яка дісталась нам від ссавців. Вона реагує, перш за все, на погрози та незадоволені потреби — негативними емоціями. Лише потім, коли безпека гарантована, мозок може дати нам сигнал про можливість для радості та щастя.
За це відчуття відповідальні 4 нейрохімічні речовини:
Кожна з них забезпечує певний фактор щастя, і тут вони перегукуються з моделлю Селігмана:
Спираючись на ці знання, ми можемо придумати, як зміцнювати нейронні зв’язки, що відповідають за вироблення цих «гормонів щастя».
І тут також важливо не переборщити та не перемудрувати природу, яка забезпечила натуральну зміну підйомів та спадів настрою, викликаних підвищенням та зниженням рівня «гормонів щастя».
Раніше за багатьох це зрозуміли у Кремнієвій долині, де з’явились, наприклад, практики «дофамінових голодувань». Адже «смак щастя» також може викликати наркотичне звикання, аж до вигорання від прагнення до ще більших результатів та досягнень.
Сенс «дофамінових голодувань» у тому, щоб на певний час відмовитись від усього, що приносить задоволення (секс, шопінг, смачна їда, розваги в інтернеті тощо), загальмувати та отримувати радість від звичайних речей: прогулянки, лист від руки, чиста вода тощо.
Таким чином, через деякий час мозок допомагає нам отримувати радість навіть від маленьких та середніх досягнень, повертаючи смак до життя.
Якщо ж ми хочемо додати в своє життя відчуття щастя й добробуту, то це цілком в наших силах: можна спробувати сформувати нові нейронні ланцюжки та зробити їх стійкими шляхом багаторазових повторень, тобто — придумати собі звички щастя.
Це не мусить бути щось грандіозне, просто маленькі, але регулярні дії, буквально 5-10 хвилин на день.
Для кожного «гормону щастя» можна створити свою систему звичок:
Згідно з моїми спостереженнями, багато з цього ми робимо інтуїтивно.
Для того, щоб зробити це стійким, потрібна регулярність, тобто ритм — як у гарному танці: досить динамічний, щоб вам було весело та цікаво, та не надто швидкий, щоб ви не втомились і кинули те що почали.
Вітаю з прийдешнім Міжнародним Днем щастя та бажаю всім нам жити в ритмі щастя та створювати свій неповторний добробут!
В статті використані матеріали книги «Гормони щастя» Лоретта Бройнінг
Автор статті: Олена Єлісєєва — коуч, психотерапевт. Допомагає керівникам та командам успішно вирішувати конфлікти, вести перемовини, запроваджувати зміни та підвищувати особисту ефективність.
Ошибка: Контактная форма не найдена.